Скрипник Надія Василівна

Професорка, доктор медичних наук, завідувачка кафедри ендокринології Івано-Франківського національного медичного університету.

Заслужений лікар України

Народилася 14 липня 1959 року у м. Караганда (Казахстан) у сім’ї репресованих. 1982 – з відзнакою закінчила медичний факультет Івано-Франківського державного медичного інституту за спеціальністю «Лікувальна справа». 1982-1984 – терапевт у Волинській обласній клінічній лікарні. 1984 – дільничний терапевт Стриганецької номерної лікарні. 1985-1990 - лікар-ендокринолог Тисменицького району Івано-Франківської області. 1990-1993 – ургентний ендокринолог Івано-Франківської міської клінічної лікарні. 1993-2002 – лікар- ординатор ендокринологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. З 1998 має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Ендокринологія». У 1997 році, працюючи практикуючим лікарем, захистила кандидатську дисертацію, присвячену лікуванню людей похилого віку, хворих на цукровий діабет. 1998-2002 – асистент кафедри ендокринології Івано-Франківського державного медичного університету, суміщаючи з роботою у практичній медицині. 2004 – доцент кафедри ендокринології Івано-Франківського державного медичного університету. 2010 – захистила докторську дисертацію на тему «Роль йодного дефіциту і гіпотиреозу в розвитку метаболічного синдрому у хворих на цукровий діабет 2-го типу». З 2011 – професор кафедри ендокринології Івано-Франківського державного медичного університету. З 2014 - завідувачка кафедри ендокринології Івано-Франківського національного медичного університету. З 2015 працює за сумісництвом в Лікувально- діагностичному центрі Святого Луки Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ (м. Івано-Франківськ, вул Гарбарська, 22) 2018 – Заслужений лікар України. Автор 4 винаходів. Підготувала 1 кандидата наук, під її керівництвом виконується ще одна дисертація. Автор 198 наукової праці, у тому числі 15 публікації в іноземних фахових журналах. Співавтор національних підручників «Ендокринологія», 9 навчальних посібників для лікарів та студентів вищих медичних навчальних закладів. Автор 2 монографій, присвячених метаболічному синдрому та йодному дефіциту на Прикарпатті. Голова осередку Асоціації ендокринологів Івано-Франківської області, член правління та президії Асоціації ендокринологів України. Член Європейської Асоціації з вивчення цукрового діабету (EASD). Член Української діабетичної асоціації. Член Українського лікарського товариства. Член постійної експертної групи ДОЗ Івано-Франківської ОДА з питань профільного супроводу державних, обласних та інших програм та заходів програмного характеру, які стосуються ендокринології, розробки вихідних даних, проведення моніторингу наявних залишків препаратів інсуліну, орієнтовної їх потреби на рік. Нагороджена грамотами та подяками, медаллю за значний особистий внесок у розбудову та відродження УГКЦ. Учасник і доповідач міжнародних фахових конференції, симпозіумів, конгресів у США, Великобританії, Франції, Італії, Німеччині, Австрії, Туреччині, Швеції, Іспанії, Канаді.

Контакт: 0673423967, skrypnyknadiya@gmail.com

Професор, яка крок за кроком створила себе сама. Про таких як вона, кажуть: справжній професор. Це про Надію Василівну Скрипник. Пройшла усі етапи лікарської кар’єри. Ще добре пам’ятає ті дні, коли працювала дільничним терапевтом у Стриганцях Тисменицького району – по снігових заметах до пацієнтів добиралася на санчатах, вкритим кожухом, але люди отримували і медичну допомогу, і добре слово, а з ними і надію на одужання. Величезний багаж знань і досвіду отримала, працюючи ургентним ендокринологом Івано-Франківської міської клінічної лікарні – у будь-який час доби їхала на виклик, коли у лікарню доставляли пацієнтів з ендокринною патологією – була присутня, коли їх оперували, коли вони впадали у діабетичну кому та інше. Професор Надія Василівна Скрипник, попри те, що інтенсивно займається науковою діяльністю, достойно представляє Україну на міжнародному рівні серед провідних фахівців-ендокринологів світу, вважає що лікар - це всього лиш інструмент у руках Божих. Саме тому постійно розвивається сама і щиро та щедро ділиться знаннями з колегами та студентами. Дуже переймається тим, наскільки духовно багатими є студенти-медики, наскільки вони готові працювати над собою, бути терплячими та мати людське чуйне ставлення до пацієнтів. Вважає, що має велику честь працювати і консультувати пацієнтів у клініці святого Луки, адже там на першому місці поруч професіоналізм і духовність. Там багато допомагають незаможним пацієнтам та священикам. А ще поряд працюють досвідчені зубри медицини та молоді лікарі – так передають їм знання, досвід, практичні навички. Пройшовши шлях клініциста від самого низу лікарської кар’єри до завідувача однієї з провідних українських кафедр ендокринології – Івано-Франківського національного медичного університету, переконана, що це єдино правильний шлях науковця-медика. Адже працівник медичного ВНЗ мусить бути насамперед практиком і взірцем для колег і студентів. Щиро радіє з того, що в Івано-Франківському національному медичному університеті цінують фахівців і кожен з них відчуває належну повагу. Так як того заслуговує високе звання викладача медичного вищу. А ще дякує Господу, що привів її свого часу у науку. Адже наукова діяльність розширює світогляд, коло знайомств по всьому світу серед колег-фахівців високого рівня. Окрім того – постійно збагачує новими знаннями. А це означає, що пацієнт завжди отримає і консультації належного рівня, і лікування, і навіть пораду, у яку країну світу поїхати, якщо наразі ті чи інші медичні втручання недоступні в Україні. На жаль, з кожним роком в Україні збільшується кількість пацієнтів з ендокринною патологією – проблеми з щитоподібною залозою, наднирниками, діабет, патології гіпофіза, ожиріння, гіпертензія, метаболічний синдром. Надія Василівна радить дотримуватися насамперед профілактики хвороб, контролювати свій раціон та фізичну активність. Для тих, хто запідозрив у себе чи близьких людей хворобу, - не затягувати з візитом до лікаря, і якнайшвидше пройти відповідні обстеження.

Хворим на діабет – постійно тримати контакт з лікуючим лікарем та дотримуватися жорсткого самоконтролю способу життя.

Протягом останніх десятиріч світова спільнота приділяє особливу увагу питанням подолання наслідків йодного дефіциту в масштабах планети, розглядаючи його як вирішення однієї з глобальних проблем здоров’я людей.

Після аварії на ЧАЕС в 1986 р., патологія щитоподібної залози (ЩЗ) посіла перше місце серед усіх ендокринопатій в Україні. Практично вся територія України знаходиться в зоні йододефіциту (ЙД) різного ступеня важкості. Гострою проблемою залишається профілактиктика йододефіцитних захворювань (ЙДЗ). Особливо це стосується Прикарпатського регіону, де бракує йоду в ґрунті, харчових продуктах та воді.

Дефіцит йоду в організмі людини спричиняє цілу низку патологічних змін. Спектр йододефіцитних захворювань у кожному віці має свої особливості: для плоду – це спонтанні викиди, мертвонароджуваність, вроджені вади розвитку, перитональна смертність; для немовляти – вроджений гіпотиреоз, дитяча смертність, при вираженому дефіциті йоду – ендемічний неврологічний кретинізм; у дітей та підлітків – це затримка фізичного і психічного розвитку, юнацький гіпотиреоз, зростання патологічних змін щитоподібної залози, частоти виникнення вузлових форм зобу, аутоімунного тиреоїдиту тощо, висока захворюваність та схильність до хронічних захворювань, погіршення інтелектуальних здібностей, у дівчаток-підлітків – порушення у становленні репродуктивної системи; у вагітних – невиношування вагітності, передчасні пологи, у решти дорослих – гіпотиреоз, зоб, зниження розумової функції, підвищена сприйнятливість до радіаційного опромінення, безпліддя. Найфатальнішим наслідком дефіциту йоду є народження розумово неповноцінних дітей. Отже, несвоєчасне вирішення цієї проблеми може загрожувати інтелектуальному потенціалу населення України. Проблема йододефіциту – глобальна проблема, що потребує вирішення. Йодний дефіцит – загроза соціально-економічному розвитку України. Сьогодні ми як ніколи близькі до його усунення. Вирішення проблеми з йододефіциту – ключ до розвитку країни.

Сьогодні у світі загалом, та в Україні зокрема, зростає кількість пацієнтів з так званим метаболічним синдромом (МС). Однією з причин його появи є неправильне харчування.

Метаболічний синдром (синдром «Нового світу») включає:

- Ожиріння за абдомінальним типом,

- інсулінорезистентність,

- цукровий діабет 2 типу,

- атерогенну дисліпідемію,

- артеріальну гіпертензію.

При наявності не менше трьох з перелічених показників можна запідозрити МС. Це:

- Обвід талії більше ніж 94 см у чоловіків і більше ніж 80 см у жінок,

- Глюкоза у капілярній крові натщесерце більше ніж 5,6ммоль/л або порушена толерантність до глюкози, виявлена за допомогою глюкозо-толерантного тесту з 75 гр глюкози.

- Артеріальний тиск більше ніж 130/85 мм. рт. ст.

- Тригліцериди крові більше ніж 1,7 ммоль/л.

- Холестерин ліпідів високої щільності (ХСЛПВЩ): менше ніж 1,03 ммоль/л у чоловіків та менше 1,3 ммоль/л у жінок.

Чи не найважливішим серед усіх цих критеріїв є обвід талії.

Основна ж проблема при наявності у пацієнта МС – це ураження судин, знижується їх просвіт, порушується проходження еритроцитів.

Артеріальна гіпертензія вражає судини більшого діаметру, що поступово призводить до порушення роботи органів-мішеней.

Окрім того, при МС утворюються атеросклеротичні бляшки, які вражають судини крупного діаметру, що призводить до інфаркту міокарда, інсульту, гангрени нижніх кінцівок.

Оскільки при МС вражаються судини усіх діаметрів – від найдрібніших капілярів до найкрупніших, це робить дане захворювання вкрай небезпечним для людини.

Надія Василівна Скрипник радить не затягувати ані з профілактикою, ані з обстеженнями, ані з лікуванням. І каже, що лікування МС відбувається на основі постулатів, сформованих ще Гіппократом:

- Ми те, що ми їмо;

- Їжа має бути лікувальною, а ліки їстивними